Ключова концепція: перед тим, як залишити фабрику, складні або розширювані модульні блоки зазвичай перевіряються на стійкість до вітру відповідно до європейського стандарту EN 1991-1-4. Звичайним результатом випробування є стійкість до тиску вітру 4,18 кН/м², що відповідає 50-річному повторюваному періоду (тобто вітер, який очікується в середньому раз на 50 років). В імперських одиницях це приблизно 87 фунтів на квадратний фут (psf). Що стосується снігового навантаження, подібні продукти зазвичай перевіряються на витримку 36–40,7 фунтів на фут (залежно від ухилу даху), і їх перевіряють на сейсмостійкість за рівня інтенсивності 8 (що відповідає піковому прискоренню землі 0,2g).
Наслідки для клієнта: Ці цифри представляють максимальні межі продуктивності, досягнуті продуктом у контрольованих умовах тестування; вони не гарантують дотримання місцевих будівельних норм на будь-якій ділянці. Вимоги до вітрових і снігових навантажень значно відрізняються в різних регіонах Сполучених Штатів. Наприклад, прибережні райони, схильні до ураганів, можуть вимагати проектів для швидкості вітру 140–180 миль/год, тоді як у гірських регіонах снігове навантаження може становити від 30 до 70 фунтів на фут. Клієнти повинні порівняти конкретні вимоги до розрахункового навантаження для запланованого місця з даними випробувань, наданими виробником. Якщо вимоги до вітрового або снігового навантаження на майданчику перевищують ці тестові значення, конструктивні межі безпеки установки недостатні; у таких випадках знадобиться додаткове інженерне зміцнення або зміна місця розташування майданчика.
